Публікації

Зображення
                                               Місто-півострів  Заліщики  На півдні галицького Поділля, над багатоводним Дністром, потапає в садах, повна краси і чару місцевість, колись повітовий центр – Заліщики. Ще в княжу добу, коли по Дністрі проходив торговельний шлях, що лучив Чорне море і багату Візантію з княжим столичним містом – Галичем, по бистрих водах ріки плавали торговельні судна – кораблі. За переказами, місце, де тепер розкинулися Заліщики, відділялося від Дністра зарослями ліщини. Тут, тобто «за ліщиною», залюбки зупинялися проїжджі купці на відпочинок. Звідси мабуть і походить назва міста Заліщики. Заліщики – невеличке курортне містечко лежать у мальовничій долині на лівому березі Дністра в південно-західному Поділлі, немов би на півострові. Дністер витанцьовує навколо цього райцентру на півдні Тернопільщини такі вихиляси, що, здається, от-от задушить невелике місто в своїх глибоких обіймах. Заліщики від обіймів не пручаються, адже саме завдяки височенним берегам
Зображення
Закарпатські “Альпи” Величні зелені гори, немов насунули на себе білу шапку – подібне видовище ви, без сумнівів, знайдете в Альпах. Але в Карпатах вас чекає щось зовсім особливе: починаючи з незайманої природи, закінчуючи дивовижною гостинністю місцевих жителів. Бурхливі річки і гірські озера, безкрайні поля, огорнуті легким серпанком і ледь чутними гуцульськими мелодіями – тут справді чарівний вигляд природи ідеально доповнює неповторний колорит. Але як же побувати в Карпатах і не побачити  Синевирське озеро ? Це все одно, що відвідати Рим, проігнорувавши Колізей! Назву водойми місцеві жителі пояснюють однією красивою легендою – про графську доньку на ім’я Синь. Гуляючи якось раз карпатськими просторами, зустріла дівчина пастуха – Вира. Як і водиться в подібних історіях, молоді люди полюбили один одного і стали таємно зустрічатися. Дізнавшись про це, суворий граф був невблаганний: він наказав скинути пастуха зі скелі. Довго плакала Синь. Настільки довго, що й виплакала ціле озеро
Мабуть, жодне із досягнень науки не викликало минулого століття таких бурхливих дебатів, як клонування. Можливість створювати людські копії фактично розділила світ на дві частини: тих, хто «за», і тих, хто «проти». Причому проти виявилася не тільки більшість релігійних діячів, але й частина наукової спільноти. «День» пропонує думки українських учених стосовно експериментів з клонування. Клонування — це галузь науки, яку забороняти не можна і не треба, — це призведе тільки до того, що почнуться підпільні дослідження, фінансовані з неблагонадійних джерел. Кожна держава повинна вирішувати цю проблему в рамках жорсткого політико-правового поля. Але кожна держава по-різному готова до вирішення цього питання. Наприклад, у такій корумпованій державі, як наша, схильній до найрізноманітніших зловживань, заборони повинні бути, звичайно, жорсткішими. Хоч у будь-якій країні напрямки, в яких розвиваються дослідження з клонування (особливо людини), повинні бути предметом державної політики, всебічн